***
Ломлять тіло,
Ламають душу
Гострокуті незграбні дні.
Я боюсь зазирнути –
Зрушив
Льодостав у мені!

Так
Проломлені виють ріки
Так
Несеться швидка вода,
І спинити потік цей нікому –
Лід гряде, як гірська гряда!

Захлинаюсь весною
Вперше,
Ніби небо зіп'ю хмільне.
Крига кригу безжально креше,
Висікає в мені мене.

А обабіч на сонці трави
Вигрівають прозорий сніг...
Сплавлюсь річкою,
Льодоставом,
Розтривоженим у мені.

Вийду, вихлюпнуся назовні,
Первоцвітам впаду до ніг
Перетопленим,
Переповненим,
Переболеним у мені!