Опубліковано: 2018.05.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Куда спешит наш бурный век

Куда спешит наш бурный век,
На суету нас обрекая,
И в этой гонке человек
Частенько тенью лишь мелькает.

Мы все торопимся прожить,
Ну а потом зачем-то плачем,
В узду пытаемся словить
Судьбу, в погоне за удачей.

Мы на бегу едим и пьем,
Вприпрыжку на работе скачем,
И даже любим за рулем,
По телефону «ржем» и плачем.

И отдохнуть не можем всласть,
Кого-то тишина пугает,
Иного бизнес или власть
От жизни мирной отвлекает.

Всех захватил круговорот,
На карусели места хватит,
Вот только... старость у ворот,
Кто за ее приход заплатит?

Остановись!... Мой милый Друг!
Хоть на минутку, на мгновенье,
И ты увидишь все вокруг -
Чему не придавал значенья.

Опять спешит усталый мир,
И новый век в откос сползает,
Но склеить целое из дыр
"Смогет" лишь тот, кто тайну знает.

Куда спешишь ты, Человек?

21.10.2014 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47716/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG