Опубліковано: 2018.04.28
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Мементо мори

memento mori...

Шальная пуля чудом прошла мимо...
Как будто ветер линию сменил,
Последний берег виден был так зримо,
Что холод смерти кожей ощутил.

И этот «запах» вечности холодной
Пронзил стрелой мой воспаленный мозг,
Хоть верить в смерть сейчас уже не модно,
Но был он ярче самых жестких розг.

Я шел тропой, усеянной шипами,
Изранил душу, сердце и ступни,
И много раз стояла между нами
Возможность выбора "задуть огни".

А я все шел... пытался наслаждаться,
И вдруг прозрел с рождением зари,
Ведь Жизнь прекрасна! Априори... братцы!!!
Как ни крути и что ни говори!

viva la vida!!!...


02.10.2014 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47616/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG