Опубліковано: 2018.04.25
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-243

Почистив щёточкой невзрачное кашпо,
в котором сгнили эустома и клематис,
решил наведаться седой вишнёвый По
к подружкам детства, перед зеркалом взлохматясь.

Трещит по нерву поролоновая трость –
он это чувствует, спускаясь по дощечкам.
Где маринуют перемолотую злость,
так и не понял в теремке своём извечном.

Ворча, что задница от сникерсов болит,
едва держащуюся дверь открыла Лала.
Витал над мебелью аптечный эвкалипт
и на картинах мироздание пылало.

С каких же пор их пасторальные луга
обволокла барбитуратная стыдоба?
Откуда в ляжках стало столько творога,
когда отменнейшая уплеталась сдоба?

Предельно ясно: это биожелатин
крошился в крепко зафиксированном гипсе.
Пыхтящий По, не пряча ссадин и седин,
с трудом вручил букет будры лежачей Дипси.

Кислотный кинув на окно комбинезон,
она прошамкала беззубым рыльцем братцу:
– Пиши пропало. Выкупают наш газон.
Найти монетку можешь даже не стараться.

Мы были гендером с тобой наоборот,
когда на публику друг другу тёрли спинки –
забыл? А речки озорной нашёлся брод:
за третьей кочкой от могилы Тинки-Винки.

…Немую сцену после этой болтовни
запечатлел мой полароид – и взорвался.
Что означало: время, юноша, цени,
пока будра твоя не пахнет трагифарсом.

2018
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47605/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG