Опубліковано: 2018.04.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Связь

Владимиру Высоцкому, Александру Розенбауму, Александру Градскому, Булату Окуджаве, Антону Духовскому и другим…


Я иду по этим нотам,
как слепой весной по льду.
Друг споёт и жить охота,
невзирая на беду.
Слава богу, вроде целы
руки, ноги, голова,
и летят, как в сердце стрелы,
сквозь безвременье слова.
След любви уходит в детство,
дружба крепнет с каждым днём.
Я для них – пустое место,
только дело ведь не в том.
Наша связь одностороння,
но влеченье не унять.
Храм Искусства червь не тронет,
будет вечно он стоять.
Каждый пишет, как он дышит.
Кто, как может – так живёт.
Коль сказал, авось услышат,
а иной и подпоёт…

21.03.2018 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47578/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG