Опубліковано: 2018.03.09
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Анатолию Папанову...

За волчьей внешностью - нежнейшая душа
скрывалась так, что сразу не раскусишь,
смешно ходил он, как-то не спеша,
и прятал взгляд, слегка топорщил уши.
Интеллигент, отзывчивый, простой,
играл без слов характерные роли,
и комик был прекрасный, не пустой,
в трагедии был искренним до боли.
Холодным летом с другом лес валил,
спел песню на вокзале Белорусском,
да так костер внутри разбередил -
порвал всю душу, чисто так по-русски.
Кино и театру верно отслужил...
он был талант, отметил Бог не глядя,
против теченья не хотел, но плыл,
и был честнее пушкинского дяди.

«Ну, погоди!» Великий... наш Актер!
Твой след глубок и незабвенны роли,
Ты был в искусстве божий контактер,
и не нужны ни коды, ни пароли.

06.11.2014 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47361/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG