*** Вечір загинає жовті пальці, Цілиться у око сіль землі, Лізуть сполотнілі помаранчі Із гнізда, що в’яне в помелі. Гомонять сполохані синиці, Цідять сутінь голосом біди Дим війни… Колисці небо сниться, Сяють поміж іскрами сліди. Вибухи вбивають поступово Волю, біографію, весну… Нумізмати міряють до крові Віру в силу грошей. А по дну, По твердині, що над головами, Милицями стукає любов. Овдовіла, одреклася слави Вимкнула освітлення. Не бо… Не боїться небо перекосів. Стоси справ здаються у архів. А слова освідчень ще і досі Тінями торкаються дахів. ...03.16…06.02.18 |