Краплин з покрівлі монотонний стукіт
Січнева ніч кидає в скло вікон...
Його ритмічність гасить інші звуки
І наганяє тихий, світлий сон.
Цей стукіт справді наче колискова,
Що в пам'яті живе з дитячих літ.
Вона без слів... Та чи потрібне слово
Для пісні, що старіша вже за світ?
Адже в ній стільки спокою і ласки,
Такі ніким не бачені світи...
Це наймудріша й найщиріша казка,
Яку так важко переповісти.
Та той, хто душу й серце добрі має,
Завжди краплин почує ніжний спів.
Бо лиш чутливим й добрим обіцяє
Краплинок дзвін прихід щасливих снів.