Олексій ХабаровINDUSTRIAL [АНТИПОЕМА]І = = = +тут міг бути твій некролог+ ембріони гинуть в глибинах наших кишень в глибині цього простору все лишиться незмінним можна не допивати дванадцяту пляшку портеру зовсім не обов’язково медитувати, слухаючи дзюрчання туалетних бачків приятель розповідав про більш дієвий спосіб розширення свідомості -[минулого тижня]- його знайшли мертвим любив Карпати захоплювався дзен-буддизмом безперечно суспільно-небезпечний елемент він щовечора приносив додому безпритульних цуценят щоранку їх доводилося ховати я спостерігав за створенням могил щоранку спостерігав за створенням могил якби мені бути композитором відтворив би ту неповторну музику народжену поєднанням заліза і мерзлого ґрунту ------------ наша уява сховище чужих спогадів про це не дізнаєшся в школі це не обговорюють на лекціях з анатомії ------------ кожен виношує в собі тюрму і кожен вирощує доглядає про всяк випадок мамо, подаруй мені акваріум Я ХОЧУ БУТИ БОГОМ! ...щовечора приносив безпритульних цуценят ...одного ранку його знайшли мертвим ...а хто тепер потрібен мені[?] хто спостерігатиме за мною[?] весною буває лячно самотнім почуваєшся в переддень Різдва [то хочеш бути Богом?] доглядай свій акваріум спостерігай за моїм розвитком цеглина до цеглини яблуко до рота ще крок /недзвонименібільшеніколи/ звільнятися від себе не є поганою звичкою як і позбавлятися пам’яті ІІ – А -про самотність- мила, тобі личить зачіска під нуль торкаюсь твого волосся тепер самотнього торкаюсь твого волосся досі русявого ти згубила проїзний квиток, їдучи до мене а я сховав твої черевики ++ спробуй втікти не стану наздоганяти спробуй... ++ годовані конформісти посміхаються чекаючи нас біля... ------------ місто зранку схоже на велике яблуко, сповнене нами воно рухається рухаємося в ньому ------------ кожен має вікно яке в свою чергу має небо солодке і невловиме трохи самотнє там нема вікон дерева навколо байдужі та мертві не вміють плавати – тому самотні а як виглядає яблуко вночі? ніколи не торкайся асфальту – в нього вистачить сил рухатись [встигнеш сховатись?] що ти хотіла почути, розмішуючи цукор? що почула? так, це – самотність розбите скло зачинені двері перерізані артерії порожня кімната розбита склянка кава зранку пачка з-під цигарок ранкова тиша вечірня тиша неконтрольований страх перед туманом =ранковим =вечірнім покинута лялька зламаний годинник багаті родичі бідні родичі каруселі взимку використані презервативи порожня пляшка ікона повітряна кулька = ЦЕ – САМОТНІСТЬ ти не знала ІІ – Б -іржа- облизує мої пальці жадає моїх пальців крокує голодними стінами закрадається в твою постіль хто вбив мій акваріум, мамо? в темряві – вона – в темряві цілує залізо вбиває цуценят ------------ навколо тебе гриби іржа цілує гриби навколо тебе ліс, що колись тут був, мовчить ------------ диявол не ховається в сирі диявол – іржа що в’їлася мені у вуха безнадійно вона не пахне мурашниками і не схожа на твої руки, мамо їй потрібні ми +неодмінно колись тут мав бути океан+ мушлі мовчать про нього в твоїй сумці ти щось кажеш мені я посміхаюсь тобі теж весело кисень+залізо =іржа ІІІ стіни тиснуть боляче хтось проходить навпомацки крізь мене дізнайся про мій колір коли-небудь дізнайся про мій колір торкнись язиком мого запаху – зрозумієш, хто я народжений в мені простір вибухає в небо коридорами кімнатами портретами велосипедами запітніле скло за яким не побачити лісу тихі фіранки на яких вішатись лагідні леза долонь кров неслухняну кличуть…
|
2007 м. Житомир © Олексій Хабаров |