Непростими були два місяці,
Але все ж не було біди.
Хай на щастя мені заміситься,
Змиє небо старі сліди.
Влітку також бувають повені –
Щоб зітерти слова хотінь.
Оживаючи, я наповнююсь,
Я відновлюю власну тінь.
Час хвилинами б'ється голосно,
Міцно тисне мені в кадик.
Я лікуюся, я загоююсь.
Із середини. Дай води!