Опубліковано: 2017.12.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Крастота души

Сквозь призму лет хочу сказать спасиБо….
за всё, что есть, за то, что просто жив.
Искрится мир и жизнь скользит игриво,
вот только облик… уж не так красив.

В вечерней дымке мягко тонут звуки,
щемит в груди от новых перспектив.
Трещит мороз, слегка озябли руки,
а внешний вид… уже не так красив.

Уходят дни, собрав осколки счастья,
сложив на память радостный мотив.
Остановить их бег не в нашей власти,
да и портрет… теперь не так красив.

Да, что красив! Ведь красота не в блеске!
Она, наверно, прячется внутри,
и где-то там, в душе, освоив место,
даёт тепло, не тлеет, а горит…

04.12.2016 г.


© Copyright: Андрей Теплов 2, 2017

2017
© Андрей Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46866/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG