Опубліковано: 2017.11.27
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Павлюк

ЗА ОВІДІЄМ


Сосновий цвіт зорі.
Сніжинка перша в небі.
Вона не долетить до сивої землі.
Бо доля у предтеч така...
Така, як треба...
Молитва на устах.
Вечеря на столі.

Фантомний біль душі.
Хтось лайкає.
Хтось лає.
Лампадніє звізда.
Сніжинка –
Вже сльоза...
Сніжинка вже – туман.
Здалось – її немає.
Сніжинка – як душа:
Хмаринка, лід, вода...

19 лист. 17.

2017
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46789/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG