З дерев злітає жовтий лист останній, Кружляючи так гарно на льоту, Немов танцює мексиканське танго Під осені мелодію просту. Рух вліво робить і одразу — вправо, Потім вперед і, плавно так, назад... Оркестром вітру диригує вправно, Ні, віртуозно, місяць листопад. Який бо танець цей чудовий, світлий, Як і осіння музика сама... У них є щось щемливе, тепле, літнє... І, як не дивно, суму ще нема. Чи, може, відчувать його не хочу Й приходу суму відсуваю мить... Тому так тішить і чарує очі Цей світлий танець листя, що летить.
|