Опубліковано: 2017.11.04
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Я этот день у себя не похищу.
Пусть и, скатившись с полдневных рамен,
под ноги ляжет раздавленной мышью
недообласканный мною момент.

Не пропущу этой милой новеллы,
буду глядеть, как в заброшенный пруд
солнце пускает неострые стрелы –
мягкий гуманный такой Робин Гуд.

С ветром на пару в припарковом флисе,
лапой сжимающем лужи стекло,
разворошу рыжеватые листья,
ведь, как и я, он большое трепло.

Ну а когда две тяжелых монеты
на очи лягут – познанью замень,
пусть я навеки останусь поэтом,
свято сберегшим свой солнечный день.

2017
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46689/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG