укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40948, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.11.03
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-211

Паше Броскому

Ты бы воочию видел, как вяжутся черти в жгуты,
если б покойный мой батя политику вёл, как ты.
Но в день, когда пёстрой визой отмечен был мой банкет,
ты появлялся на этот полный маразма свет.

Когда меня папа встретил, ты мило справлял пять дней –
пускай лопоча, но не зная комфорта чужих саней,
а то и конкретно мысля: «Америка и стихи?
Не верю. Вернётся – скажет, насколько прошёл в верхи».

Я карту своих угодий тайком от отца чертил:
отдушины он задраил по смёточных швов пунктир –
аж след себе пропечатал задраечного болта
на карликовых загрёбках… А тут тебе бац! – мечта.

Пластинками без иголки я лихо его допёк,
когда моему мессии тринадцатый шёл денёк.
Хозяин дворца с машиной бледнел, психовал, вспухал –
да так и не рассосалась в нём боль моего стиха.

Я видел: есть Вознесенский, Ваншенкин и Доризо.
Вписался бы органично – вдобавок без тормозов,
но… туфли другие надо, повадки, привычки, кровь –
не тот, понимаешь, камбий у дерева под корой.

…Меня б уже выносили вьетнамками к фонарю,
когда б не нашёл твой храм я – знаю, что говорю.
Как раз вот таким я видел себя в тот далёкий год,
и – надо же! – состоялся без колледжей и хлопот.

Отцу ничего не стоило принять твой сигнальный писк:
не назидать ролей, будоража рыбачий пирс,
а просто не класть в одну телегу бревно и клён,
который сусальной известью в зубцах листков опылён.

Не стал я брутальным дядькой – а значит, спасибо, друг!
Есть сцена, есть микрофон – и глотку я не деру,
и зал понимает смысл моей неспортивной ходьбы,
и воскресает личность, записанная в рабы.

2017
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні