укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.10.18
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Кларнет поет человеческим голосом


                                       Карл у Клары…
Клара шептала себе – пора,
работая смертью у них во взводе,
раненных искала с вечера до утра -
живых еще вроде,

обливалась их кровью, несла на себе
под визгом пуль – как строки, рваным
в свой тайный зал - под перебитый хребет
блиндажа, слезами раны

смывала, пела: «Не болит, усни…», и
они улыбались, глаза закрывали,
и каждого ангел был песней храним
в Кларином тайном зале.

Человек – тепло, горячей, война,
но не за кровь, не за плоть, (ведь
кровь-плоть умирает, едва слышна),
война - раскалённый противень,

на котором память-ярость
сжигает время, любовь, отчаянье.
Встречала людей песня-Клара,
провожала - Клара-молчание.

Песней Карла была она,
и Карл пел ее мною,
песни жили, была весна
той войною.

Мелодии, в кораллах-взглядах ее глаз
тонули, всплывали в улыбки, стекали
в слова, Карл пел-ушел в визг пуль, Клара нас
встретила в своем зале.

Когда Карл уснул, украл-унес
с собой её взгляды-кораллы,
от его крови алым
Клара несла-украла меня, слепая от слез.

Кровь смыла песни, я пою
ту , которой не бывает,
я слова не могу забыть, свою
жизнь-мелодию забывая.

Пережевывая огоньки
догорающей осени, сытые реки
уже впадают в спячку. У каждой реки
во сне тлеют отражения. Как веки
смыкаются века. Мир течет
мутным говорливым потоком,
вороньем рифмует кар-кар, чет-нечет,
око-за-око,
ослепляя, убивая. Нимб
песен тонок, светел, печален.
Им
каждого ангел храним
в тайном Кларином зале.

2017
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні