позірна смерть як серп і мотовило певний сенс вхопила
історія та вже її не розказати ось він тіло тне на стелю і минає день
і день минає і тобі не віриться в життєпис всіх великих діячів минулого мистецтва
тичина пестиків росте і шкірить свій бузок і розрізняє смак
розподіл іншості рядує все та відбувається не так
морок морква мотовило середа череда могила гоголь-моголь
серпанок спраги sontag середньовіччя місцевий побут жінок
і бодай би всохла будь-яка надія на краще майбутнє
всі твої перші кохання останні дзвоники незабутні
всі твої мережива що лежать на попелі притрушеному пилом
слоники з білої маячні бо це не мармур і жоден відомий гуглу матеріал
і жодна свідомість не в змозі всотати цю відстань від стелі додолу
ти думаєш вічність це вічність прогулював досі цю школу
життя марудний білий офіс брудні погреби картоплю автобус "Пирятин-Чоп"
це все було не насправді твоє життя вигадали не для того насправді щоб
білі слоники клювали твоє тіло твої очі випивали твою кров
твою вічну цнотливу кров яку прийме будь-який пісок
але білі слоники не свідомі свіжості оцту
позірна смерть позірна смерть життя жито Європи
життя як смерть жито як оцет жито як смерть життя як життя
тепер все копирсається в собі позьавляє себе самотності риє ями
тепер все позбавляє себе себе позбавляє себе життя позбавляє себе всього майже все і тепер все поруч