Опубліковано: 2017.09.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Балагула

Ранкове

Зустрічає ранок сонце м'яко:
височенько хмара, наче пух —
вересневий янгол чи пастух
струшує з небес міфічні знаки.

Морем болю допливла до суші,
в колір крові пофарбую нігті...
Позбираю від любові крихти
і сховаю глибоко у душу.
Та мені потрібна ця омана!
Без кохання не співає серце,
щастя не показує люстерце,
тільки квітку зірвану, зів'ялу.
І руде крило — одне єдине
в розмаїтті напрямків, локацій...
Вдвох літати краще — варіацій
більше є у парі лебединій.

Падають з небес міфічні знаки —
вересневий янгол чи пастух
з білої хмарини трусить пух...
Сонячний сміється ранок м'яко.
СБ, 20.09.2017


2017
© Світлана Балагула
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46536/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG