Зустрічає ранок сонце м'яко: височенько хмара, наче пух — вересневий янгол чи пастух струшує з небес міфічні знаки. Морем болю допливла до суші, в колір крові пофарбую нігті... Позбираю від любові крихти і сховаю глибоко у душу. Та мені потрібна ця омана! Без кохання не співає серце, щастя не показує люстерце, тільки квітку зірвану, зів'ялу. І руде крило — одне єдине в розмаїтті напрямків, локацій... Вдвох літати краще — варіацій більше є у парі лебединій. Падають з небес міфічні знаки — вересневий янгол чи пастух з білої хмарини трусить пух... Сонячний сміється ранок м'яко. СБ, 20.09.2017
|