Скоро вірші писатиму на снігах,
А наразі – на листі м‘яти
І на гривні, й на доларі, на руках,
На пташинім сліді хрестатім.

Адже пташка зібралась в чужі краї,
Щоб не змерзнути в гніздах білих,
Де були свої пекла, свої раї,
Пахла космосом вишня спіла.

Де жила-була смерть,
Наче донорська кров…
Де ламались дерева й долі.
Де в барокобараки по колу пішов
Той, хто хоче любові й волі.

Біси в ангельських масках
Танцюють твіст.
Між «Осанна!» й «Розпни!» –
Триденка.
Із юрби виглядає бісівський хвіст.
Душить душу відчай обценьками.

І мурашки по шкірі,
Й зоря по душі,
Синя тріщина в льоді.

Скоро вірші писатиму без іржі
І такі –
Що не в моді…

18 верес. 17.