Опубліковано: 2017.09.13
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Олена Черненко

***

Я с луной говорю на её языке, –
Я молчу и как будто чуть-чуть в стороне.
Покатился клубок желтоглазой тиши,
И ничто не пугает, покуда есть жизнь.

Ну, а дальше – неведомо как и куда…
Пусть глотает вселенский ответ немота.
Буду долго в глаза полнолунья смотреть,
И ничто не тревожит, покуда есть смерть.

2017
© Олена Черненко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46496/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG