Яскраве сонце в небі чистім
Збудило всіх... кого змогло.
Спекотне покидаєм місто,
Й в маршрутці їдемо в село.

Клюють носами пасажири
Дорослі й зовсім ще малі.
Позаду вже міські квартири,
Й за півгодини ми в селі.

Тут лунко стука в землю груші
Та терпкий яблук аромат.
Серпневу спеку тінню "глушить"
Старий та ще плодючий сад.

Ранковий вітерець приносить
Болотний запах від ріки.
І вже давно зібрати просять
Пузаті, в кошик, огірки.

Квітують радісно жоржини.
Яка ж то неземна краса!
І виноградне огудиння
Кудись плететься в небеса...

Ну, що іще для щастя треба?
Радіть життю й відпочивать.
Тому, під цим спекотним небом,
Косарку в руки й... працювать!