укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.03.30
Роздрукувати твір

Вiкторiя Тищенко

МОНОЛОГ ПТИЦЫ СВОБОДНОЙ

Молекулы этого мира –
усталые, бледные люди,
вы в клетках – стандартных квартирах --
свой век искромсали на будни.

Паря в голубом поднебесье
над городом вашим, я вижу,
как ходите, головы свесив
и плечи нагнувши пониже.

Лишь серый асфальт перед вами
да травы поблекшего цвета,
как будто пудовые камни
мешают взглянуть вам на небо.

В своем одиноком бессилье
вы все, все – сплошные страдальцы.
Но вы не хотите на крылья
менять огрубевшие пальцы.

О, вами не движет желанье
взлететь к небесам этим нежным,
у вас только дети летают –
и то, только в снах безмятежных.

Еще не исчезло то время
навеки из их подсознанья,
когда они грешную Землю
и полунамеком не знали,

когда они звездною пылью
свои покрывали ладони,
и белые-белые крылья
несли их, как быстрые кони.

Я птица, обычная птица,
секрет один знаю великий:
зачем человек в мир приходит
не с радостным смехом, а с криком –

затем, что в мгновенье рожденья
судьбу до конца свою знает:
все взлеты, сомненья, паденья.
Кричит он – и всё забывает.

Молекулы этого мира –
усталые, бледные люди,
вы в клетках – стандартных квартирах
свой век искромсали на будни.

В своем одиноком бессилье
вы все, все – сплошные страдальцы.
Но вы не хотите на крылья
менять огрубевшие пальцы.

1991
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні