Бач, дозір, які небеса голубі! Хрящуваті упини! Грають сотні зірок! Он, які конфетті. Баяніст! Не гай часу на депутатів, безвусий! Хху, а ти - п’яний! Демагог цей грішить, як московський анти-хроніст. Гомін волі – мій гімн. Без промаху – доля цигана. Ай, кидай! Сюди камінь! Безпалий дідусь. Йож – унук! Гроші треба на дозвіл! А це вам, з жорстви урагана! Жовча стягів над білим снігом – урвище усіміш порук. Впереміжку гарячі їздці упрягають ура-патріотів. Ти куди? Ау! Крик і свист! Конфуз! Дай тютюн. Контрагайка - убита. Звідусюди укріпи-відвали. Десь-не-десь діє диявол безвухий. Дивися - навкруг. Якась шкварка на вишці прицілом мене вичисляє! З дня на день звіролови прийдуть! Центаври – хулять. Страх застряв. Я! Усесь - без крові! Дай ніж, ара! Глянь, як шкіриться кілер на все це безладдя? – Устявсь!!! Та ж у тебе дірка в долоні. Упівока - тс-с, ані мур-мур! Ледь не сів з ним на пару. Заструг від ураження - голий! Звідси - зашморг! Звідти - шпори! У парній - балагур? Анащо ти кликав полковника! Антихрист у бані жде солі! Уподобив себе наче фриз у кільце барикад з куренями. Уприпуст наклепав сорок діжок, клаксонами вилаяв дух. Трах-трах-бах! Жалять кулі у камінь, немов чортенята. Так у герці конвульсій пишуть дарчі ґаздині на пух. Підоспіли крилаті з підпілля майстри-каскадери. Не трать часу на фей! Їж консерви! Антон! – Ти живий!!! Не мовчи, ковбой. Ну як? Марш сюди! Це тобі не в театрі! Звідки тут клейноди трауру! Піднебесся своє підіжми. Гвалт кричали! А вам - мерзавцям – гешефт! На мангалі Не від того щоб – небіж. Шолом візьми! Маніяк! Вже і так на ганку став ранок морозом на палі. Меч дармовий, візьми, щит гратчастий на руки. Ну як? Залп у діжку ударив! Гелгіт пішов маргінальний. Грім у звід не до біг від люду! Контужений геть! Третій гурт - всі униз! Лежать ... Там поранені. Гайда! Гайда! А щоб б то не було – тягніть у ковчег! Знову звозять конвої завзятих на опір! Так що? Чути мат перемат! Справа – щит! На нім міцна клятва! Зліва – серце! Два коліна – на трьох – не грішок! Кольт у пазусі. Брати, не йдіть, а повзіть по-під сваї… Луна дніє і дихає гулом у розкид. Ой, бач, - куля влучила в око мені. За що це! - Свідомість впала у клінч. Тьма Донбасу - як ніч у очах – Всі живі, святі ви мої, орлята!!!
|