укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40878, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.07.15
Роздрукувати твір

Тарас Іванів

Коли не було інтернету...

„Коли не бУло інтернету...”
Так починаються казки
...Мов сакури, тоді цвіли книжки
І по життю бродили дивні сни...
Ми берегли даровані букети,
в чекання-вази клали на столи
їх – ніби неримовані рядки
читали ми у книгах непоетів...

Гуляли вільно по селу дими
перемовлялись, гріючи люлькИ...
Коти-сміливці – на дахах зими
із сонцем стиха розмовляли...
ми -
стежками подиву
калюжами весни, коли усе, усе
буває зовсім вперше
- вечірнім і небесним фіолетом -
ходили в нетрі
і ночували в зоряних наметах
палахкотіли вогнищ язики
у наших грудях, але тихий шепіт
злинав звідільсь
із тихих тиш нічних...
і ми торкалися волоссям до трави
ховаючи обійми в шорских светрах.....

„Колись давно, коли не бУло інтернету”
... так починатимуть розповідать казки
про Правду сиву на старій планеті
Про Бога, що у дзвонах загубив
сивезну бороду, заслухавшись безсмерття
у співах птаства і людей,
що сотворив
колись, давно, і десь,
замислившись чомусь, на диво, про самОго сЕбе....

...Веселі внуки і допитливі, і вперті
за вуса смикатимуть:
„- діду, розкажи
іще
про піч, і про живу лелеку,
і про книжкИ з тоненького паперу,
що обережно брали до руки
щоб не пошкодити,
................................................................
... колись не-будь не стане інтернету,
мов павутиння, здує всі тенета
з лиця і з рук, з волосся матінки-землі
- веселий вітер,
і знов тоді прокинуться казки...
мов мовчазнІ, прозорі, сиві діти
до мене зІйдуться,
розкажуть про світи
надимлені
і про ласкаве небо,
мов пОстіль лагідна з подушечкою сонця...
і про чарІвні сни,
в які їм
повернутися
ще треба...

2017
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні