Опубліковано: 2017.07.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Балагула

автопортрет

Рассветы в сердце жалят и смеются,
сомненья критикуют молча. Звонко,
наслаивая дикость, амазонка
разбила чашки и взялась за блюдца.

Оставив искру вне иллюзий мира,
озвучивая зрело сантименты,
игриво отпуская комплименты
блуждающему в небе пилигриму,
не сохраняя нелюбви ознобов,
разбрасывая радости горстями...

Реальное отстреливая снами
без умилений "совершенства" снобов,
я написала много разных строчек —
словесная наивная блудница.

Запутанная беспросветно в лицах,
распутываю вездесущность прочих.
Арканы извращаются в советах,
на цыпочках устало дремлет время...
Но дописать, волшебное, сумело
искусственную жизнь автопортрета.

СБ, 5.07.2017

2017
© Світлана Балагула
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46253/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG