*** Мольфарять гори над тобов, А ти, задивлений у простір, Лежиш навзнак і легко, й просто Приймаєш чари і любов. Росте крізь тебе первоцвіт, І сон-травою день лоскоче Твоїх думок стежки пророчі, Що висихають, наче піт На позолоті ран і скронь, У зморшках марень. Бірі хмари У чані неба сонце варять І підсолоджують, либонь. Стікає мед із небесі І губи липнуть до молитви, А час, у келихи розлитий, Чекає тостів. Звідусіль Ідуть, мов янголи, корови. Життя з тобою заграє. Ти вже не знаєш: де ти є? Та не здаєшся. Гонорово Мовчиш і дихаєш. Лежиш. Гойдають гори, мов колиска, Твою любов. Ти надто близько. Шепочуть трави: ворожи… Вростає тіло у шовки І пахне вітром тіло Бога. І раю грішна насолода Лежить на відстані руки. 12.06.17
|