Бували сірі дні, – такий є колір, сіренькі дні, сірісінькі, як кролик. Не жовті, не зелені, не червоні, а сірі і в середині, і зовні. І згадувати їх – немає сенсу, виходили вони дарма на сцену. Сірісіньких, ніхто їх не помітив, – бо щось не те, – це варто зрозуміти. Так мить за миттю, і життя минає. Стосовно кольорів – усяк буває…
І чорний колір – колір не найгірший, їм можна друкувати й сірі вірші.