коли нарешті крізь морози
прилине зоряна весна
відчуєш у ту саму мить це
вона

як гарно відзначати празник
коли збирається рідня
але з тобою рідна свято
щодня

бува замислишся про себе
чи то щастить чи не везе
але згадаєш враз про неї
і все

в руках тримаєш найцінніше
дбайливо думаєш в ту мить
ну як найдовше пронести не
розбить

чекаєш зустрічі щомиті
і серденько щораз щемить
коли ж вона нарешті прийде
ця мить

коли кохана біля тебе
в душі пускаються бруньки
і близкістю є навіть дотик
руки

словами можна описати
всі почуття як радість гнів
але кохану розумієш
й без слів

коли затримавсь на узбіччі
робити крок лягти навзнак
якщо ідеш за своїм серцем
все так


багато є стежок на світі
але покажуть де іти
коханої щасливі очі
завжди

трапляється зустрінеш жінку
та вже й від голосу зомлів
а ту що любиш розумієш
без слів

коли по-справжньому кохаєш
до щастя робиш ти ключі
про неї думаєш і вдень і
вночі

коли дощі і холод з вітром
одна лиш думка пристає
і крізь негоду зігріває
ти є