Опубліковано: 2007.03.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Любов Останина

Пришелец


Пока не наметил восток
излучину горизонтали,
наощупь наискосок
высвечивая детали,

пока не пролился, садня
изжелта-кровавою взвесью,
желток над открытием дня
из скорлупы поднебесья –

чадит сковородка луны…
Плашмя ударяя о темя,
минуты горят, что блины,
прессуясь в слоистое время.

Винтом нарезая круги,
его центробежная сила
в туманностях звездной пурги
не на любви ль замесила

галактику, чей смыслошифр
томится закованным джином?
Лишь чиркают промельки цифр
по дьявольски хитрым пружинам.

По венам – гремучая смесь
космических генеалогий,
но сбита нездешняя спесь
о здешние эти дороги,

о корневой алгоритм
четырехмерной юдоли,
о поножовщину битв
сердец, что болят, поневоле

2007
© Любов Василенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4586/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG