Опубліковано: 2017.04.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олена Черненко

***

Я долго молчала. Молчали миры.
Слова были твёрже дубовой коры.

Я видела храбрость листа и полёт,
Когда, отрываясь, он знал, что умрёт.

А может, не страшно ему умирать,
Ведь понял листок, что родится опять!

И тайна проста, только нам невдомёк.
Любой человек от разгадки далёк!

Но вижу я вновь, как листва хороша,
Как будто вселяется в тело душа!

Изящность и мужество в каждом ростке.
Течёт отражение мира в реке…

И сказано слово, и дышит вода,
И смерть невозможна уже никогда…

2017
© Олена Черненко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45833/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG