Вже розуму на всіх не вистачає,
Отож Всевишній ділить те, що є.
В одних його потроху забирає,
А іншим, більш притомним, віддає.
Ми ж перед Богом так вже нагрішили,
Що замолить гріхи ці не змогли.
Тому й, мабуть, нас розуму лишили,
Щоб ми довіку дурнями були.
По колу ходим, як віки ходили,
Та ще й граблів попід ногами тьма.
І гетьманів до біса «наплодили»…
Усе в нас є, а розуму – нема!