Опубліковано: 2017.02.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Бєлінська

Экзистенциальное утро

Лакает холодное влажное русло
Впитавшая звуки земля.
И есть чем дышать облакам и мышонку.
А я понарошку - листва, и вдогонку
За ветром. Под дном корабля
Роса притворяется морем искусно.

Корабль из тумана и радужных пятен
Качается, мутит меня.
Последнее утро - и быть кем угодно:
Отчаявшись, сонно, игриво, свободно -
Себя уронить в пропасть дня
И падать, пока мир не станет понятен.

2017
© Тетяна Бєлінська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45586/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG