Опубліковано: 2017.02.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Владимир Белозерский

два ангела

Сура 50. Каф, 17-й аят.

Два ангела вечно стоят за плечами.
За правым - Спаситель. Угрюм и печален.
Ему бы одёрнуть, он мастер нотаций:
«Не надо!», «Нельзя!», «Лучше будет расстаться...»

Да что тебе надо в конце-то концов?
У праведных вечно с кислинкой лицо.

А тот, что за левым, тот молод и гибок.
С искринкой глаза, с губ не сходит улыбка.
А голос его мелодичен и звонок.
Ну, право, не ангел, а сущий чертёнок.

Красив и невзгоды ему ни по чём.
«Живи!», - подпевает, вертясь за плечом.

Иду на работу, душа не согрета.
То серой, то ладаном дым сигареты.
Вот левый меня превращает в подростка,
а правый — на лбу нарезает бороздки.

И так между ними в сумятице дней-
меж холодом льда и ожогом огней.

2017
© Владимир Белозерский
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45485/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG