Знову передмістю не до снів,
бо вночі збираються довкруж
динозаври зоряних човнів
і зацьковані тваринки душ.

Під світлодіодами зірок,   
там, де шляху зламане стебло,
розсипається, немов пісок,
натовпу розібране табло.

Поодинці пробують втекти
з механізмів зламаних планет
чи піщинки, чи детальки, чи
тіні, злившись в рухів менует.

Вранці же околиця уся
селфі робить вікнами очей:
сни, що так і не наснилися,  
перетворюються на людей.