*** Ця повня морить ніч безсонням, Безглуздим сованням без тям, Холодним лоскотом погоні По спині, між лопаток, там, Де шкіра – барабанне коло – Невиразні збирає звуки. Мурахи взулися в підкови І – риссю. Тінь у вікна стука- є… Ніч, а сну нема ні крихти. Ця сука-повня душу повнить Тривогою. Уявне лихо Складає списки у тритомник І гучно падає з полиці Розкрита книга – чорна птаха. З кругами під очима лиця… Сліди невиспаного страху Турботи вранішні не сточать, Не витруять, не вкриють гримом… А повня викотиться з ночі І стане сонним пілігримом. 16.01.17
|