***
І як ти там, де степ, і ніч, і яв
Така ж, як сон – імлиста і двоїста?
А в нас м'який й безжалісний заслав
Різдвяний сніг столичне передмістя.

Відмілини доріг несмілих сніг
Лишив на потім, але й їх затягне,
Як море в час приливу від усіх
Хова пісок, а я – вершини прагнень.

Так і йдемо у сни, у молитви,
Лиш змерзла птаха із гілля здійметься.
Моя коротша з молитов: «Живи!»
Ти – більше ночі і живіше серця!