Опубліковано: 2017.01.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

***

Останній літній вечір неліта,
І небо дихає тепло й близько.
Ще кольорово під нами виткані
Вологі трави в сріблястих бризках.

Ще так душевно мовчать тераси
І чай неквапом холоне зовсім…
Іще ніхто не придумав часу.
Іще ніхто не згадав про осінь.

Душі щасливо, просторо, тихо.
В мені є Ти, а це значить – все є.
Роняють яблука і горіхи
Густі і вистояні алеї.

Це буде завжди, якщо це – пам'ять,
Яка й не відаєш, як озветься.
Останній вечір неліта. Там я
Вдихнула неба по саме серце.

2017
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45264/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG