За фахом я – калюжний зазирач, в коці зманіжений відбитком хмари. На віхті його ятаганами січуть на запорожців обернуті яничари. За фахом я – обійдений копил, що опівніч вціляє в дубль-ве Касіопеї. Як оминуть мене ти таки вспів, то не загусни цупко у вишневім глеї. За фахом я – підстріховий цвіркун. Сюрчу, цвірчу, дзюрчу як вечір свічковим весіллям стане, та комином оте сюрчання грімко загуде і в ночвах неба громом, кволим від згасання, не розтане. За фахом я – теслярський спідній драч, в кучерях золотої стружки, що на плечі тирси горнуть пархи, за всю країну перед божим псом відповідач - за цупкість й міць стовпів й жінотність арки.
|