***
Се ніч. Вітри дерева бгають,
Січуть і крешуть,
А жінка тихо розгортає
Себе, прийдешню.

Вогонь, як подих нетривожний, –
Червоний лебідь,
Тобі сьогодні допоможе
Її розгледіть.

Ти все напевно довгадаєш
У світлотіні...
Дивись, як тепло осяває
Багатство ліній.

Згорнувся час в клубок і простір,
Що поза вами.
Безмовно жінка стелить постіль
Під образами.

І пригаса вогню смиренно
Танок мінливий,
Коли вдихаєш сокровенне
В оправі дива.