Опубліковано: 2016.12.22
Поетичний розділ: Універсальна лірика

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-149

Ну, здравствуй, сестра близорукость,
подловленная на ветру!
Пора бы мне вепрем захрюкать,
грызя абрикосов кору!

Заметна сейчас ты не шибко:
дрожишь, точно тень паучка,
а вспомнишь о резвых машинках –
не смоешь со склеры пушка.

Спешу на метро против солнца.
Навстречу, как танец метлы,
проносится шум пылесосов,
свои заглотивших чехлы.

Возможно, меня и заметит
знакомый по школьной страде,
но глаз мой орлиный – в корсете
из плёнки на бромной воде.

Вон знак треугольный над зимним
летящим в пургу полотном,
а что за сакральный в нём символ –
не вижу: пятно как пятно.

Настоем седой чемерицы
потешу провальный расклад –
и пусть этот знак четверится
во имя ментовских услад.

От их неизбывного трёпа
асфальт проседает и грунт.
У них там опять украёпа.
Все вновь ради корочки врут.

Воспользовавшись их отлучкой
от штрафов буржуйских корыт,
возьму внедорожник получше –
и в путь, что навеки размыт.

2016
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45226/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG