Коли Господь творив цей дивний світ -

мову любові поскладав у рими,

благословляв творіння: цвіт і плід,

кожне звірятко, пташку  чи людину.

Отак і ми, як прагнемо привітать,

кохану чи коханого найліпше

пригадуєм ту Божу благодать-

мову любові,  і вітаєм віршем.

Своїй вітчизні, краю, стороні

ми присягаєм мовою любові,

шлемо батькам вітання і рідні,

римуючи любов у кожнім слові..

Славимо друзів, землю, небокрай,

Творцю подяку шлемо щохвилини.

Якщо і є десь преславутий рай -

то він скоріш складається із рими.

Ставимо підпис в Біблії Буття

своїх епох відозвами поетів

та шлем нащадкам вістку в майбуття,

що жили ми колись на цій планеті.