| Розірвав шнур на малюсенькі шматочки  і розправив плечі та тонкі  жилочки-заточки.
 Оце да! Якщо чат,
 то  з памороків  лізуть  примари,
 і  реготом вигадують   мандрівочки,
 і ріжуть  очима
 охочих  до  гвалту
 в суперечках   фейсбурочки.
 
 Сьогодні відвертий на ключі,
 - ой, -  викручує   душі, -
 завтра служба з  процесором злючим
 під вади криві і неприємні речі,
 які самі собою, смішні,  і суперечні.
 Тпррру!- гальмуй! - як тебе сіпає гнів, -
 - ані-гу-гу! – б ’є  в голову гедзь.
 і вивертає  з середини шкіру чудову.
 
 Рвуть обертони жабри під  алгоритми!
 Язик - як бритва!  Дзижчить і бере за живе!
 І  вигорить, тютілька в тютільку, як  прояв   без  миті.
 Тверезим підцюкнули  дур.
 А  ті клюнули,-  інші ковтнули  яви.
 Чого очі вп’ялили?
 Я не сплю, вар’яти,  без м’яти!
 Гарячі   крові  блиснули, -
 піднімають клин – знову, блиснуло!
 Оце - маячить в очах, -
 на  страх  узяло, - а як тріснуло!
 О-ох, собачка стрибає підбита,
 і скавулить, хапає за душу.
 
 Голова ти моя дірява,
 все на грані, дірка на дірці,
 все шинкує фільчине діло,
 як  там - курка на хвіртці -
 став їй світ клином.
 А силу отаку -  в тираж,
 нічого  кураж,
 оце так мандраж!
 Правда, коли не має  олії,
 гаряче вугілля  горить
 і нерви б’ють по кумполу,
 і  духи  стукають по куполу.
 
 Глухоніма куля ятрить слух.
 Підбите серце співає в тенетах.
 Соромно,  мислителю, під  багнетами?
 Вольному воля! Воля по-самісіньку шию!
 У нетрях, на греблях   –   цінують  касети!
 Повелителю в наметах,
 планета – це не котлета!
 Ледь волочу   ногами з війни.
 І крутять кістки у сні.
 Всі шишки падають на голову.
 На кургані під  кулями -   хапає страх!
 А Сват одразу  чеше анектод  про  налигачі.
 
 На сході з друзями  раділи за діло.
 Їли крокодилові заначки, коли  кортіло.
 З того світу з нами
 ще не визначилися
 і ми висіли на сивій волосині.
 За краєчком ока   біда  дала
 хука  прямо у ліве вухо - одразу оглухли!
 Які люті, які поцюкані люди від мук,
 коли  докумекали  обурити орлів,
 і  пішли ва-банк з полону в іуди.
 Наполоханий  схопив запотиличників,
 цілий  час скуб   е-майл на смартофоні!
 
 На крилах понесло сойку у вир.
 Вчора - промерзлий у спільній хижі
 без можливостей пам’яті,
 проте позавчора –
 токсичний до речей,
 котрі рік тому
 втратив  з оточуючими
 перемикачами та індикаторами.
 Що воно й до чого.
 Якось буде, якщо не згорить.
 
 Одважився на закляття  від смерті,
 здибався з   важкими каверзами.
 Погоджуюсь, був  -   невидимий  -
 і без повноважень та рахунків  усіх вицілив!
 Якщо не відірвеш печінки то ,
 то приймай рішення про цей інкубатор війни,
 ні - то   відречи  мене в усе хибне,
 бо збурює на  прокляті жарти!
 
 Я - безпідставно! Я знаю, як не брехати,-
 не можливо бути там,  де не треба війни!
 Я - впевнений, що  бачення горизонту заставить
 живих падати головою вниз після війни!
 
 Молитво,  включай   дійсне, -  як ще тут бути?
 Буря зносить пазлове відео під басисті вибухи!
 І все  одразу -  бачить порожнє!!!
 А світ  додає в ту порожнечу -  крик і кров,
 і кадрує усі досягнення  на вузлах  зв’язку,
 і горлає усіма мережами:  допоможіть!
 
 Твої професійні завдання
 не змінювалися більше 3 років!
 Ти впевнений в тому,
 що війна від тебе не залежить?
 
 |