І знову заметіль напроти ночі,
В ній враз поблякли якось ліхтарі,
Крізь сніг ледь-ледь жовтіють їхні очі,
Яскраві, зазвичай, о цій порі...
Легкі сніжинки щось в повітрі пишуть,
Мабуть, диктант, що їм зима дала.
Зайшла зі снігом в місто тиха тиша...
Дай Боже, щоб весь вік така була.
І час, здається, біг свій трохи стишив
З неспішним летом снігу в унісон...
І поки я пишу вам на ніч віршик,
У дім заходить вже грудневий сон.