Опубліковано: 2016.11.18
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Павло Кричевський

К Чеславу Милошу

Видел я наяву, как вороньё грызло, терзало
чью-то живую плоть – птицы может быть певчей.
Алый комок дышал ещё, в смерть не веря,
и, казалось, боль отдельно жила,
песней последней неспетой
в тёмном небе дышала.

Одета
в толстую кожу лунного света
сны переваривая, спит ночь.
Смотрю в снег листа, усыпанный словами –
вороньём, но
читаю зиму во вдоха-мороза строгой раме.

«Трагедии подобает оправа»,- ты написал и
умер. Остались на могиле числа.
С содранной кожей, алым
было твоё слово, Чеслав.

Как рассказать
о тебе, уведшем небо с собою в землю? Я не умею
соединить чёрное и белое в алое,
вдох-мороз удержать,
и от вороньих стай зима всё теплее,
и вдох уже выдохом повернул вспять…

2016
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45071/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG