Цей вечір став вмістилищем утрат, Обманутих бажань, нерозуміння. Нічна бензозаправка—мов театр В неоновій байдужості цвітіння. На ній, немов на місячному дні, Самотній виріст доту - магазину Ховав вночі за проріззю в стіні Бліду і насторожену людину. І більш ніяких свідків не було, А був рельєф, химерно-нереальний, Сухотне світло крізь машинне скло І випадок—холодний і брутальний. І тиша змієока на землі, Проваллями чіткими огортала Бензинові колонки, ліхтарі, Надію, що без звуку помирала. І наче анемічний адвокат, Без права на оскарження й поправки Засвідчував останній в п’єсі акт Нічний сюрреалізм бензозаправки.
|