Опубліковано: 2016.11.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ольга Брагіна

***

девочка, имя которой нам неизвестно, понимает, что кукла погублена, застывает не каждый день городское кладбище города Люблина,
вот здесь растет осина, а там со сферой сосна, трещина сферы говорит, что под землей мясна-
я тебя холила, лелеяла да пестовала, не носила тебе калоши из треста ли я по январским лужам, звезду во лбу прикрывая левой рукой,
под каждым мигающим фонарем сохраняя еще покой. земля катится, комками падает на горячий лоб,
поставили для тебя короб, собирают по медной монете, на эскимо экономят дети,
земля падает на картон - и скреби обкорнанным ногтем, и не будет милости никому - не помогает Бог тем
и этим, в зоосаду цукаты бросают дети, фрукты кровью засахарены, говорят: "Но ведь не пахари мы,
не сеем, не жнем и свечи хороним днем под затылком щербатым", и топится жир под подкладку пальто,
нащупывает овцу, говорит, что это никто.

2016
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44935/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG