укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40878, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.10.31
Роздрукувати твір

Тарас Іванів

ВСЕ СПОЧАТКУ

я хотів заховатися від цього світу...
у тінях мерехтливих яблунь,
під пелюстками флоксій
за павутинкою минулого
тонкою, золотавою
, у будиночку собаки – за її сонячний гавкіт
і безмежний літній сон.....
за дощовою завісою
теж пробував причаїтися
але пес запитливо дивиться в вічі,
павутинки і тіні зовуть у танок....
-   мусив вийти із-під пелюсток,
шукати іншого....

я хотів заховатися від цього світу у Коханні
та Кохана сказала: „Давай подорожувати з тобою,
погуляємо разом
цими світами...”

хотів заховатися я у Молитву,
але її почув Бог,
нахилився і прошепотів:
„А чи не хотів би ти, синку,
полюбитти хоч щось із цього світу,
як це зробив колись Я?”...

я стою на роздоріжжі
відчуваю, як цей світ заколихує мене,
пронизує наскрізь, огортає
стікає з моїх рук струмками....
іноді мені здається, що вони
червоні... ,
але я заспокоюю себе -
і вони стають синіми ріками,
прозорим вітром,
хмарами і пухким снігом
з багатого й доброго
небесного сита....

колись з моєї душі стече
втомленими потоками моє тіло
разом з усім цим світом
і ми більше ніколи не зустрінемось....

але що я відповім пану Богу
коли Він на званому сніданку
На ранок нового світу
запитає
ласкаво:
”А ти що полюбляєш, синку?”
....................

Обіймаю оплакане
усіма дощами, ангелами і людьми
Дерево Пізнання,
зізнаюся йому,
що не хочу ні зла, ні добра....
ні простих радощів,
ні снів смішних, ані веселих святкувань
аби тільки повернутися туди,                            
де Адам для рослин і тварин Божих
ще лиш придумував імена.......

2016
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні