Під вербою у кропиві
прямо перед ночі
вітер лютий дощ осіній
зненацька заскочив
Верба чути що людина
тіло гне здригає
Посрібляні кігті гнуті
з пальців обтинає
По щоці ломачка плеще
вуха кут шкребе
Та у вухо патіфоном
відчайдуш гуде
як Бетховен
жовтень