У жовтні швидко сутеніє, Бо сонце рано вже сідає... Ось воно в небі бовваніє І раптом раз — й його немає. А вечір швидко накидає На місто ще прозорі сіті. Пора спокою підступає... Як ми чекаєм цьої миті, Коли шалена хвиля денна У далині десь відгуркоче. І все важке, сумне, буденне Розчиниться в осінній ночі.