укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 42092, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.10.06
Роздрукувати твір

Вікторія Торон

Молитва перед вмиканням комп'ютера

Не дай Господь зайти мені на сайт
                       і прорости  у нім  коментарями,
забігти на арени бойові         
                       учасників  ментального стриптизу,
на швидкісну влетіти магістраль
                       з ворожими  постами-ліхтарями
і перехресним хрускотом цитат —
                         чужих лісів назбираного хмизу.
Не дай в нічних дискусіях мені
                         сидіти до навальної дрімоти,
в тунелі передранішних  годин
                       з собою ще боротись на додачу,
коли у комашиній  метушні
                       не можеш не заповнювати соти
безцільних аргументів із отим,
                       кого в житті ніколи не побачу.
Усе те красномовство — як в пісок,
                        і сили пропадуть мої останні.
Всяк поглядів тримається своїх
                        до побіління пальців від судоми.
Нікому не просвітлює думок
                         зависле в мережі протистояння,
і лиш досада щулиться на дні         
                         у черепках розбитої утоми.

...Та знову  шанс спокусливо гука,
                         і стріпується серце від надії.
«Рубайте сю скалу!» — казав поет, —
                           бо вам її призначено розбити».
І вже до кнопки тягнеться рука,
                            і поле оксамитово синіє, —
і родяться у тісняві тенет
                            з тертя людського камені і квіти...

2015
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні